Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом
з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює
діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.
Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.
Конституція України. ст. 107.
Розширений пошук
Офiцiйне представництво Президента України
УКМЦ - партнер РНБО
19.02.2019
Виступ першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Михайла Коваля під час засідання Верховної Ради України, присвяченого п’ятій річниці з початку збройної агресії РФ проти України

Тривожна інформація про плани Росії щодо захоплення Криму до 2014 року неодноразово надходила вищому керівництву України від силових структур держави.

Проте, всупереч логіці, роками планомірно здійснювалося злочинне зниження боєздатності Збройних Сил України. Протягом багатьох років системно знищувалася та роззброювалась українська армія, руйнувалася система мобілізації і структура матеріально-технічного забезпечення.

Так, у 2003 році в Криму був розформований 32-й армійський корпус у складі 84-ої і 127-ої окремих механізованих бригад чисельністю до 12 тисяч осіб. Військові частини та підрозділи були передані до складу військ берегової охорони Військово-Морських Сил Збройних Сил України, а в подальшому, у 2004 році, - розформовані.

3-й окремий полк спеціального призначення чисельністю до 1600 військовослужбовців було передислоковано зі Старого Криму Автономної Республіки Крим до Кіровограда (нині - Кропивницький).

На сході України була також розформована 254-та мотострілецька дивізія у місті Артемівськ (нині - Бахмут) Донецької області, а на півдні 1-а аеромобільна дивізія у Болграді Одеської області була реорганізована у 16-ту окрему механізовану бригаду, яку згодом теж розформували.

Фактично стратегічно важливі в системі оборони держави райони сходу та півдня України, зокрема, Крим, на початку 2014 року виявилися без прикриття.

До того ж, були розформовані оперативні полки Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України у Донецьку та Києві.

Таким чином, на початок 2014 року практично всі бойові частини Збройних Сил України, які дислокувалися у Криму - 36-та окрема бригада берегової оборони у Перевальному, 1-й батальйон морської піхоти у Феодосії і 501-й батальйон морської піхоти у Керчі були скороченого складу, і їх чисельність не перевищувала 5 600 військовослужбовців, водночас чисельність частин Чорноморського флоту Росії, який дислокувався в Криму, та додатково перекинутих сил Російської Федерації, становила до 30 000 військовослужбовців.

На посилення з'єднань і частин Чорноморського флоту наприкінці 2013 - початку 2014 років на Кримський півострів приховано було перекинуто частини і підрозділи:

76-ої повітряно-десантної дивізії зі Пскова,

31-ої десантно-штурмової бригади з Ульяновська,

45-й окремий полк спеціального призначення Повітряно-десантних військ із Кубінки,

10-ої і 22-ої окремих бригад спеціального призначення ГРУ ГШ РФ із Молькіно і Степового,

10-ої окремої розвідувальної бригади із Моздока,

382-й окремий батальйон морської піхоти з Темрюка Краснодарського краю,

414-й і 757-й окремі батальйони морської піхоти Каспійської флотилії,

які у подальшому були задіяні для блокування частин та підрозділів Збройних Сил України та перешкоджання виконання ними бойових завдань за призначенням.

Для посилення російського угруповання в Криму в якості резерву були також задіяні частини 7-ої повітряно-десантної дивізії із Новоросійська та Ставрополя.

На початку 2014 року безпекова ситуація у Криму була складною та важкопрогнозованою. Особовий склад Міністерства внутрішніх справ України після подій на Майдані Незалежності залишився без керівництва, і практично був деморалізований. Кримський та севастопольський «Беркут» вже співпрацював з Росією та перейшов на сторону ворога. Спецслужби Російської Федерації активно проводили підривну та агітаційну роботу.

Після самоусунення від виконання конституційних обов'язків президента В.Януковича та його втечі до Російської Федерації зрадили військовій присязі і перейшли на бік Росії - начальник Генерального штабу Збройних Сил України Ю. Ільїн, командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України Д. Березовський, командири 36-оі окремої бригади берегової оборони, 501-го окремого батальйону морської піхоти та багато інших військових командирів, а також переважна кількість працівників Служби безпеки України і Міністерства внутрішніх справ України у Криму.

Не зрадили свою країну, перебуваючи в Автономній Республіці Крим під час її анексії, з 13 468 солдатів і офіцерів Збройних Сил України лише 3 990 військовослужбовців (29,6%), Міністерства внутрішніх справ України - з 10 936 лише 88 (0,8%), Державної прикордонної служби України - з 1 870 лише 519 (29,7%), Служби безпеки України - з 2 240 лише 242 (10,8%), Управління державної охорони України - з 527 лише 20.

Для легендування перекидання військовослужбовців Російської Федерації до кордонів України використовувалася теза про проведення навчань та забезпечення безпеки під час Сочинської олімпіади.

Російська Федерація заздалегідь створила біля кордонів України потужне військове угруповання, яке з урахуванням оперативних резервів сягало 200 тисяч осіб.

На сході та півдні України на той час були розташовані тільки частини Збройних Сил України скороченого складу та кадру.

За оцінкою Генерального штабу Збройних Сил України, того часу загальна чисельність військових частин і підрозділів, які можливо було задіяти для виконання бойових завдань, не перевищувала 5 000 військовослужбовців.

При цьому, найбільш потужні арсенали і бази зберігання озброєння ракет і боєприпасів Збройних Сил України, де знаходився стратегічний та оперативний боєзапас на сході та на південному сході України, у попередні роки були знищені.

Таким чином, за своїм складом, укомплектованістю, навченістю та озброєнням Збройні Сили України на початку 2014 року були неспроможні ефективно протистояти російській агресії.

Для створення військової переваги керівництво Російської Федерації розпочало 20 лютого 2014 року військову операцію, коли відбувалися трагічні події на Майдані, а в Україні фактично була знищена система виконавчої влади та сектор безпеки і оборони.

В умовах, що склалися, керівництво держави, усвідомлюючи реальну загрозу повномасштабного вторгнення на материкову територію України військ Російської Федерації, які 1 березня 2014 року отримали на це дозвіл російського парламенту, прийняли рішення щодо організації оборони та утримання військових містечок, розташованих на теренах Криму.

Українські солдати і офіцери, що не зрадили військовій присязі, протягом місяця мужньо стримували облогу, надавши можливість керівництву України провести мобілізацію, злагодження, масштабні навчання, та передислокувати з'єднання і частини Збройних Сил України на північ, південь та схід України, а також підготувати оборонні рубежі на найбільш загрозливих напрямках, придушити сепаратистські виступи у багатьох південно-східних регіонах країни.

Все це, а також завдяки самовідданості, мужності та патріотизму Українського народу, який добровільно став на захист своєї Батьківщини у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України, добровольчих батальйонів, та солідарності міжнародного співтовариства з Україною, дозволило у подальшому зупинити військову агресію Російської Федерації на сході України та захистити незалежність нашої держави.

Фотогалерея